Y.K. Music - Душа

Небо вишило зорі на чорному шовку, Вечір знову заплутав у травах розмову. Я не шукаю слів, я шукаю спокій, Там, де ріка розмиває старі пороги. Вітер не просто брат — він сьогодні пророк, Він вимітає з думок пил і зайвий крок. Слухай, як тиша стає голоснішою за крик, У цьому ритмі я жити нарешті звик.
Туман не ховає шлях — він його готує, Земля під ногами кожен мій подих чує. Залиш усе зайве, спали всі старі мости, Тут тільки ти — і те, куди хочеш іти.
А душа — то не клітка, душа — то безкрає небо, Там сонце встає, коли віриш у себе. Хай вітер колише сни, хай туман обіймає ноги, Ми самі малюємо в серці свої дороги!
А душа — то не клітка, душа — то безкрає небо, Лети над безоднею — це твоя вища потреба, Крізь зливи і грози, минаючи всі пороги, Ми самі малюємо в серці свої дороги!
Каміння мовчить, але пам’ятає віки, Як сонце торкалось плечей і холодної руки. Ми не прийшли сюди брати, ми прийшли віддати Своє тремтіння, щоб знову навчитись літати. Не придуши свій вогонь, не ховайся в бетон, Життя — це не копія, це твій власний тон. Розквітай, як чебрець, навіть на скелях крутих, Бо сила не в тих, хто мовчить, а в серцях живих.
І коли стане холодно, і коли згасне зірка, Пам’ятай: ти — природа, ти — краплинка стрімка. Ти — шелест листя, ти — грім у серпневу ніч, Ти і є та сама правда, з якою йдеш віч-на-віч.