LOMIY - Клянуся небом

Клянуся небом
мені не набридне
твоє обличчя
через століття
Нехай спалює сонце
мене в пустелі
пишу тобі сльозами
ці куплети

Ти далеко але так близько
Ми летимо так низько
Ми суб'єкт і об'єкт
Сталі як божевільний проект

Коли тінь твоя ляже на серце
Це заспокоює, мені стає легше
Між нами безкрайня кімната

Клянуся небом
мені не набридне
твоє обличчя
через століття
Нехай спалює сонце
мене в пустелі
пишу тобі сльозами
ці куплети

Якби я був дощем — я б падав
лише на твої долоні
Бо тільки вони знають,
Як розірвати всі наші кордони

Мої сліди губляться в вітрі,
І ти читаєш їх у різні палітри
Твоя любов — моя географія,
Але ти моя остання станція