Anastasiia Lark - Забуття

Гуляють під дощем
Інші просто промокають
Йдуть з загубленим лицем
На брудні сходинки трамвая
Дорога в нікуди
Веде до забуття
Туди, де щезне все що було
В пам'яті фрагменти не забути, не засну
Потяг до минулого пояснює мій сум
Колись, навчуся просто пам'ятати
Адже людей шкодують лише зламані будильники

А а а - дорога в забуття
А а а - дорога в нікуди

Мені від спогадів болить
Хтось каже час лікує рани
Безліч ран, а час спішить
Закрити двері у нірвану
Шукають очі вхід